Онлайн -вікторина з теми "Чорнобиль"

тести

“Чорнобиль – великий біль українського народу” 

• визначити причини Чорнобильської катастрофи, на основі різних джерел інформації; 
• охарактеризувати вплив катастрофи на екологію України; з’ясувати як катастрофа вплинула на повсякденне життя українців та активізацію національного руху;
• розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки; удосконалюва
• ти навички роботи в парах, малих групах,

26 квітня, в Україні та світі згадують жертв катастрофи на Чорнобильській атомній
станції, що сталася 34 роки тому.

26 квітня 1986 року о 23.44 за київським часом сталася найбільша техногенна
аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на
четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація
ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше,
ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Наслідки цієї жахливої трагедії ми
відчуватимемо ще впродовж декілької наступних поколінь…

Траур, жалоба і дзвони 

По всій Україні. 

Біль, скорбота, похорони 

У нашій родині. 

Землю, Воду і Повітря 

Безсердечно поховали, 

Ізотопним страшним вітром 

Неньку-Землю покривали. 

Умертвили Хліб у Зоні. 

Атомну грибницю розвели. 

Стали ми в смертельному полоні 

І скорботи хустку на Землю одягли. 

Чорнобиль — це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км
від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою
гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато
в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із
запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало
назву одній з найбільших в історії людства катастрофи. 

Ту весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була,
як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду.
Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося
отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік
часу став уже не мирним, а аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди.
О 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим
реактором Чорнобильської атомної станції несподівано розірвало нічну темряву
велетенське полум’я. 

Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті «Марія з полином у кінці
століття». 

«3 руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків
графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо,
освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає
на висоті 1,5 км. На вершині його утворилася світла куля, яка начебто
засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається,
згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як
ялинкова іграшка блідо-вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп
стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь».

За покликом рідної землі, на захист свого народу, першими до палаючого реактора
по тривозі прибули пожежні охоронці Чорнобильської АЕС на чолі з начальником
корпусу Володимиром Правиком. 

 23-річний В. Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш вірне
рішення — направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м.
Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі
високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.

Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором
Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав
реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу
на вірність народу України. 

Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер
у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії первістка.
Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим,
принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою
була: «Тримайтесь ближче до життя, хлопці». 

Дзвін Чорнобиля звучить 

І нагадує смертельний подих. 

Сплюндрована вічність не простить, 

Не забуде підлість й подвиг. 

Коли молоді вогнеборці, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну
дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була
можливість повернутися? Ви могли відступити?».

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення.
Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони — воїни, ступили
в смертельний бій з вогнем та радіацією не за наказом командира, а за велінням
совісті. 

3-й ведучий: Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони. Одразу за
пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці,
надавши першу медичну допомогу, визначили межі часу перебування в
радіоактивній зоні. Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті
напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримував: пульт централізо
ваного зв’язку «Київ—Прип’ять» замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив. 

Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану
евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних
домівок. 

Шестеро з 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли: 

Герой Радянського Союзу, лейтенант Володимир Павлович Правик 

Герой Радянського Союзу, лейтенант Віктор Миколайович Кібенок 

Сержант Микола Васильович Ващук 

Сержант Володимир Іванович Тищура 

Старший сержант Микола Іванович Тітенок

Сержант Василь Іванович Ігнатенко 

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь
світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з
активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. 

Йод-131, цезій-134, 137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240. Весь цей
радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії.
Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В
життя мільйонів людей увійшли слова «радіація, зона, ліквідатор, відселення». 

А на квітучій українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не
можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не
можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. 

Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж
живуть. Життя перемагає радіаційну смерть. І, згадуючи Чорнобильську катастрофу,
ми розуміємо — це не повинно повторитися. Навряд чи людство обійдеться без
атомних станцій, але зробити  їх надійнішими — у наших силах, не проводити
сумнівних та небезпечних експериментів — наш здоровий глузд, вміти діяти в
умовах техногенних аварій — наш обов’язок. 

26  квітня- День Чорнобильської трагедії.

Аварія на ЧС

7 кл. Маркування побутових товарів.
1. Перейдіть за посиланням і виконайте завдання

6 клас
Технологія побутової діяльності.
1. Перейдіть за посиланням.
Завдання №1

5 кл. Технологія побутової діяльності.
1, Перейдіть за посилання та виконайте завдання.
завдання А